ДОБРОГО ДНЯ! РАДА ВІТАТИ ВАС НА СТОРІНКАХ СВОГО БЛОГУ. Я - ГОРДЕНКОВА АНАСТАСІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА - УЧИТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ КЗ "ОЛЕНІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ З ДОШКІЛЬНИМ ПІДРОЗДІЛОМ" ВОРОНОВИЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ВІННИЦЬКОГО Р-НУ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛ.
ТРІШКИ ПРО МЕНЕ:
ОСВІТА: вища
ВУЗ: НПУ ім.М.Драгоманова
СПЕЦІАЛЬНІСТЬ ЗА ДИПЛОМОМ:"Видавнича справа та редагування", "Українська мова та література"
МІСЦЕ РОБОТИ: КЗ "ОЛЕНІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ З ДОШКІЛЬНИМ ПІДРОЗДІЛОМ"
КВАЛІФІКАЦІЙНА КАТЕГОРІЯ: ВИЩА
МІСЦЕ РОБОТИ: КЗ "ОЛЕНІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ З ДОШКІЛЬНИМ ПІДРОЗДІЛОМ"
КВАЛІФІКАЦІЙНА КАТЕГОРІЯ: ВИЩА
ПЕДАГОГІЧНЕ ЗВАННЯ: "СТАРШИЙ УЧИТЕЛЬ"
Моє кредо: "Тільки той стане справжнім учителем, хто ніколи не забуває, що сам був дитиною"
В.Сухомлинський
Можливо, я і не така, як всі…
Про мене кажуть: «Трішки божевільна…»
Але нехай…А я візьму таксі…
І хоч на мить сьогодні буду вільна…
А я наллю, та не вина, а кави.
Щоб кольору гіркого мигдалю…
Залишу на майбутнє усі справи,
Згадаю тих, кого іще люблю…
А я п’янітиму від цього аромату
І смакуватиму солодку гіркоту…
Відкрию двері навстіж у кімнату,
Аби дзвінку почути німоту…
А я вдихну життя на повні груди.
І проживу його зі смаком кави…
Сьогодні аромат її усюди –
Від Ніцци й до самотньої Варшави…
Кава… Гірка та міцна… Солодка та без цукру… З вершками та без них…Вона різна, точно так, як і я… Сьогодні – одна, завтра – інша, але завжди справжня…
Знаєте, ніколи не мріяла працювати вчителем, більше того – мала мрію: стати журналістом. Тому й після закінчення школи вступила до Барського гуманітарно-педагогічного коледжу ім.М.Грушевського на спеціальність «Видавнича справа та редагування». Та доля готувала для мене зовсім інше… Після закінчення школи, чи то за іронією долі, чи завдяки впливу інших сил, життя повернуло мене у рідне село Воловодівку, де й розпочалася моя нелегка праця на педагогічній ниві. Працюючи у школі, я навчалась на заочному відділенні НПУ ім.М.Драгоманова за спеціальністю «Видавнича справа та редагування», який закінчила у 2010 році. Згодом, у 2011 – вступила до НПУ ім.М.Драгоманова, де здобула другу вищу освіту «Українська мова та література і світова література». І ось вже тринадцять років працюю вчителем української мови та літератури, віддаючи серце дітям.
Дивно, але сьогодні я не уявляю свого життя без школи, без дітей… Бо що може бути прекрасніше за щирі дитячі оченята, які щодня дивляться на тебе з довірою та цікавістю, любов’ю та щирістю…Оченята, сповнені доброти та щедрості… І мабуть, не випадково доля повернула мене у рідне село, бо тапер я знаю: моє життя не мислиме без школи, без дітей… Вони і є моє життя… Життя, яке сьогодні – солодке та з вершками, завтра – гірке та без цукру, але завжди, як і кава, справжнє…
Комментариев нет:
Отправить комментарий