Новий рік - 2023

 

Українському мандрівному філософу Григорію Сковороді – 300 років

Українському мандрівному філософу Григорію Сковороді – 300 років. Він залишається актуальним для всіх поколінь, які його прочитують і знаходять щось для себе. Він був диваком, але речі, які його хвилювали – вічні, а тому популярні й зараз, у наш час. 

«Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати – це наполовину завершити», – писав Григорій Сковорода.

Але з чого почати, що розповісти про мандрівного філософа, про якого написано тисячі книжок чи творів?

Може з того, що він уважав, що треба займатися тим, що милуєш, у що вкладаєш душу?

Говорять же ж нині: "Люби те, що робиш, а роби – те, що любиш!"

Дивак

Сам Григорій Сковорода не менш цікавий, аніж його філософська спадщина.
Не міг всидіти на одному місці, постійно був у русі, звідусіль його звільняли, бо не зраджував принципам і своїм переконанням. Не їв м’яса і риби – харчувався раз на день після заходу сонця (як мусульмани під час Рамадану). Спав по чотири години на добу.
Іконічний образ Сковороди – це мандрівник «без кола й двора», як би по-народному сказали, з обов’язковою торбиною за спиною. А в тій торбі – Біблія і його власні рукописи. Ну, і сопілка або флейта, які його всюди супроводжували. На старість вже ходив з посохом, як якийсь пророк – а може й був ним?

Античність

Сковорода добре знав античну філософію. Його називали то «українським Сократом», то «українським Платоном, то «українським Конфуцієм».

Але за стилем життя був радше «українським Діогеном» – той жив у діжці, а Сковорода не мав власної стелі над головою – можливо, тоді тісніший зв’язок з небесами, з Богом?

Портрет Григорія Сковороди (1722–1794)

Сковороду цікавили теми Бога і знань, любові і дружби, душевного спокою і гріха, людських вад і людської сили… Стрижень його філософії – самопізнання, внутрішній світ людини, її внутрішній космос, всесвіт. «Пізнай себе!» – вчив він.

«Щоб пізнати Бога, треба пізнати самого себе» – Григорій Сковорода

«Сковорода – це філософ свободи і життєтворчості. Він – для кожної людини. У нього є поради, як бути нещасливим і як бути щасливим, який шлях обирати», – каже професорка філософії Марія Култаєва з Харківського Національного педагогічного університету імені Сковороди.

А ще Сковороду хвилювала тема Бога, справжньої віри, християнські цінності. Сам Сковорода в ченці не постригся, але мандруючи, любив зупинятись в монастирях.

«Усе минає, тільки любов після всього зостається. Усе минає, але не Бог і не любов» – Григорій Сковорода

Він народився в козацькій родині Сави Сковороди в Лубенському полку на Полтавщині.

Його батько буз безземельним, але Григорій був не з бідноти – батько торгував вином, а ще ніби мав горілчаний промисел.

Так сучасні художники бачать дитинство і родину Григорія Сковороди

«Добрий розум робить легким будь-який спосіб життя» – Григорій Сковорода

Майже все своє життя – особливо другу його половину (а мандрівним мудрецем Сковорода став після 1769 року й залишався до смерті в 1794 році) він був «безсрібреником», свідомо бідував, але все одно був щасливий.

Скульптура філософа в Меморіальному музеї Григорія Сковороди у Переяславі, 2 грудня 2022 року

Фонтан з підтекстом

У незалежній Україні про Сковороду дізнались усі – бо він з’явився на 500-гривневій купюрі.

На цій же банкноті також і сковородинський малюнок незвичного фонтану. Цей фонтан водою наповнює такі різні за формою посудини.

«Ідея цього фонтану може полягати в тому, що ти можеш бути посудиною невеличкого обсягу, але головне – бути наповненим», – каже філософ Володимир Єрмоленко, наголошуючи, що життя треба жити на повну, ким би і яким би ти не був.

«Жити наповну». Григорій Сковорода власноруч намалював цей фонтан з філософським смислом

Сковорода був музично обдарований – гарно співав, грав на скрипці, флейті й бандурі. Кобзарі ходили Україною співали його пісень – часом навіть не знаючи, хто автор.

У Глухові – в тому Глухові, звідки пізніше почнуть свій музичний шлях композитори Максим Березовський та Дмитро Бортнянський – Сковороду відібрали в 1741 році до придворної капели імператриці Єлизавети в Санкт-Петербурзі.

Але там Сковорода пробув лише пару-трійку років і повернувся до України.

 Музей Григорія Сковороди у Переяславі, 2 грудня 2022 року

Пошкоджений пам’ятник Григорію Сковороді внаслідок російського ракетного удару по Національному музею Григорія Сковороди в селі Сковородинівка на Харківщині. Травень 2022 року

«Жоден диявол не завдає більше шкоди, аніж удавані друзі» – Григорій Сковорода

Під час нинішньої війни російські ракети вдарили по Музею Сковороди на Харківщині. Музей зруйновано, але пам’ятник Сковороді встояв.

«Оцей удар по музею Сковороди – це приклад отого вічного шизофренічного російського «Так не достанься ж ты никому!». Якщо зайти на російську «Вікіпедію», то вони будуть писати, що це російський філософ і мислитель. Це такі просто заздрощі! Що от у нас є Сковорода і це персона такого масштабу, і більше того, що ми його любимо , популяризуємо в різних сферах, що досі перевидаються його книжки, вивчаються не лише в школі, а що можна піти в книгарню і купити його книжку. І це таке відчуття палючої внутрішньої заздрості і бажання просто знищити, і щоб у сусіда було так погано, як у тебе», – каже в інтерв’ю письменник Андрій Любка, який написав передмову до книги творів Сковороди, перекладених сучасною українською мовою.

У Києві, на Подолі, є пам’ятник Сковороді, але він під час війни і російських обстрілів української столиці зараз захищений бетонними плитами.

Пам’ятник українському філософу Григорію Сковороді (1722–1794) на Контрактовій площі в Києві (архівне фото)

Пошкоджений пам’ятник українському філософу Григорію Сковороді внаслідок російського ракетного удару по Національному музею Григорія Сковороди в селі Сковородинівка на Харківщині, 7 травня 2022 року

Любив Україну і був європейцем

Сковороду тягнуло в Україну – він до неї постійно повертався – зокрема з Росії, у якій кілька разів оселявся, але кожного разу ненадовго. Як писав його біограф Ковалинський, «Сковорода любив свій рідний край, свою любив Україну».

Але Сковорода також побачив і Європу – побував в Угорщині, Австрії, Словаччині, Німеччині, Польщі. Філософ володів латиною, грецькою, гебрейською, польською, німецькою мовами.

Чи є Сковорода сучасним?

Так, звісно. Він дуже популярний у молодіжних інтелектуальних колах, його обожнює студентство. Але також він залишається і «народним філософом» – багато хто в Україні знає хоча б кілька цитат Сковороди...

Багатьом молодим людям подобається мандрівний образ, бо Сковорода, за висловом одного видання, «ловив кайф від мандрів». А мандруючи, можна теж пізнавати світ.

«От Сковорода, наприклад, стоїть у київському метро. І от він притулився до колони на станції Тараса Шевченка. Такий стоїть собі чувак, в нього така модна гіпстерська зачіска, як у Котигорошка. У нього такий простий аскетичний наряд, який пасує до літа, із льону. У нього якась торба через плече, у нього мінімум речей. Це людина – вегетаріанець, це людина – ізотерик, який шукає якісь духовні практики, намагається зрозуміти себе, зрозуміти світ. Мені здається, що це гіпстер, якийсь ідеальний символ гіпстерства», – ділиться роздумами Андрій Любка про те, яким би був Сковорода зараз.

«Сковорода дуже відповідає ноті часу, бо чому зараз люди розгублені у світі скрізь? Тому що вони живуть чужим життям. Тому що коли вони обирають професію, то вони обирають не те, яка мета цієї професії, яка цінність за цією професією схована, а що ця професія дає для нашого комфорту і так далі. І потім виявляється, що люди живуть чужим життям, відчужуються від того, що вони роблять. І вони стають нещасними, вони стають роздвоєними, вони стають відчуженими. Сковорода нас вчить цього не робити», – міркує про сучасність філософа Володимир Єрмоленко.

Григорій Сковорода в сучасному Києві

«Світ не спіймав»

Мабуть, найвідоміший вислів Сковороди, написаний на його прохання на його могилі, звучить так: «Світ ловив мене, та не спіймав».

На думку Володимира Єрмоленка, серед багатьох тлумачень слова «мір», яке вжив Сковорода в оригіналі, говорячи, що той його не спіймав, є й таке, що означає і поганих людей. «Тобто, людей, які не живуть за своєю суттю, а живуть за своїми ролями, за своїми масками. Світ, «мір», який постійно грає щось, який не є справжнім, ось такий світ його не зловив. Це правда!»

«Що крутого в цій фразі – він сам керував своїм життям. Навіть він сам собі вирішив коли помре, сам викопав могилу, ліг і попрощався з цим світом. Тобто, він сам керував своїм життям і не дозволяв моді, трендам, якимось пануючим законам того часу визначати його стиль думання. Він не гнався за званнями, багатством, визнанням чи якоюсь кар’єрою. Тобто, це була людина, яка жила для себе, кайфувала і водночас розумілася на житті», – розмірковує Андрій Любка.

Письменник додає: «Сковорода випереджав свій час і був таким диваком... У цьому є його сила, у цьому є його привабливість».

Джерело:https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayina-filosof-hryhoriy-skovoroda-300-rokiv/32145420.html

д

ДЖ

До 300-річчя Г.Сковороди

 

Онлайн-гра "Факт чи фейк?"

Урок за повістю М.Стельмаха "Гуси-лебеді летять"

9 листопада - День української писемності та мови

 

Цікавий тест на слова, значення яких часто плутають

Тест: упізнайте 10 пісень за цитатами

Борис Грінченко. Письменник, педагог, лексикограф, літературознавець. "Без хліба" - морально-етична проблема на межі голоду. "Сам собі пан" - маніфест людської гідності

1. Ознайомтеся з життєвим шляхом Б.Грінченка, переглянувши відеоматеріал

 2. Прослухайте аудіокнигу "Без хліба" Б.Грінченка

Згадаймо !

Оповідання – невеликий прозовий твір , сюжет якого заснований на певному  епізоді з життя одного персонажа.

Дайте усно відповідь на запитання:

-Чи можемо ми стверджувати, що твір «Без хліба» - оповідання ?

-Які проблеми порушені у творі ?

-Що ми дізнаємося про життя селянської родини ?

-Визначте тему та основну думку твору.

-Простежте, як змінюється настрій персонажа впродовж твору.

- Прокоментуйте поведінку Горпини .

- Як почувався після крадіжки зерна в гамазеї Петро ?

- Чи був у персонажа інший вихід ? Що б ви йому порадили ?

- Чим можна  вмотивувати  мовчання Горпини і її осуд вчинку Петра ?

- Як характеризує героя його рішення покаятися перед громадою ?

- Як ви думаєте , чому громада  вступилася за  Петра?

- Як ви вважаєте, чи тільки перед Петром стояла потреба вибору , як діяти і жити далі ?

- Якщо життєві обставини ще раз штовхатимуть Петра на крадіжку, чи піде він на це ? Думку вмотивуйте.

3. Прослухайте аудіокнигу "Сам собі пан" Б.Грінченка

Літературний диктант «Так — Ні».

1. Добувати панського права вирішив головний герой оповідання Данило. 

2. У Данила було троє дітей — син і дві доньки. 

3. Герой купує білет у вагон «первого» класу. 

4. У місті Данило хотів сходити до театру. 

5. Данила в залі дворянського собранія заарештували і повели в поліцію. 

6. «Не страшно мені тих поліцейських самих, та страшно тієї ганьби та зневаги». Ці слова належать оповідачеві. 

4. Дайте письмові відповіді на запитання, надішліть у вайбер до кінця дня

1. Оповідання "Без хліба" примушує замислитися мене над …

2. Як ви ставитеся до бажання Данила відстояти своє людське право? Чому інші персонажі — жінка, сусіди — не підтримали Данила і висміяли його?

Матеріал до уроку за твором М.Стельмаха "Гуси-лебеді летять"

 

Тестування за змістом І розділу "Гуси-лебеді летять"

Наголос в українській мові

 

Віддієслівні іменники середнього роду на -ання, у яких більше двох складів, мають наголос, як правило, на суфіксі	НавчАння, запитАння, зібрАння,  зрАння Але: уподОбання, облАднання, нЕхтування, бІгання
Двоскладові іменники на -ання, -яння наголошуються на останньому складі	ЗнаннЯ, спаннЯ
Відприкметникові іменники із суфіксом -ин(а) в однині зі значенням місця, простору, території та абстрактних понять мають наголос на закінченні:	величинА, височинА, глибинА, низинА, новинА, старовинА   Але:горОдина
Запозичені слова з -метр наголо­шуються однаково, але у вимірю­вальних приладах наголос падає на другий склад	СантимЕтр, децимЕтр, кіломЕтр; Але: барОметр, тонОметр, динамОметр
У більшості складних іменників наголошується сполучний голосний	ЛітОпис, чорнОзем, чорнОслив, життЄпис, хронОграф, фенОмен Але: блАговіст, листопАд, шляхопровІд
Наголос у багатьох іменниках жіночого роду із суфіксом -к (а) у множині переходить на закінчення	КнИжка – книжкИ, рІчка – річкИ
У двоскладових іменниках наголошується префікс роз-	РОздум, рОзбрат, рОзпад
В іменниках із префіксами ви-, при-, по-, пере- наголос падає на префікс	ВИняток, вИпадок Але: вимОва, видавнИцтво, ПрИятель, прИязнь, прИчіп, прИморозок Але:приЇзд, прихІд ПОзначка, пОсмішка ПерЕкис, перЕпад, перЕпис Але:перелЯк
Запозичені слова одного типу утворення однаково наголошуються: -ист, -іст, -їст; -лог	РадИст, дозиметрИст, оптимІст, атеЇст, діалОг, монолОг, каталОг, некролОг
Числівники другого десятка мають наголос на складі -на	ОдинАдцять, чотирнАдцять
Числівники с другою частиною -десят, мають наголос на складі -сят	ШістдесЯт, вісімдесЯт
Більшість двоскладових прикметників має наголос на закінченні:	гіркИй, тонкИй, новИй, тіснИй, вузькИй,  старИй, швидкИй, низькИй, вузькИй, близькИй, легкИй Але: тИхий, гАрний, дОбрий, зрУчний
У багатоскладових словах (переважно складних) ставиться, крім основного, побічний наголос:	АвтолюбИтель, багАтостраждАльний,  АгротЕхніка, тЕрмоЯдерний, трАвосУміш.
Завжди наголошеним є зменшувально-пестливий суфікс -еньк-	гарнЕнький, добрЕнький, легЕнький, малЕнький, тонЕнький, чорнЕнький.
Значна кількість прикметників має подвійний наголос	веснЯний і веснянИй, світАнковий і світанкОвий, повІтряний і повітрЯний,Ясний і яснИй, увІгнутий і увігнУтий, кремЕзний і кремезнИй, малИновий і малинОвий (колір).
Багатоскладові прикметники, утворені від іменників іншомовного походження, переважно мають наголос на тому складі, що й твірні іменники	Атомний, гІпсовий, машИнний Але:фантастИчний, цукрОвий, цегеЕльний).
Більшість займенників мають наголос на закінченні	менЕ, тебЕ, себЕ, менІ, тобІ, собІ, цьогО, тоО, цьомУ, томУ
Якщо при займеннику є прийменник, то наголошується перший склад	до тОго, до цьОго, при тОму, при цьОму, біля мЕне, біля теЕбе, біля сеЕбе, біля ньОго, за мЕне, за тЕбе, за сЕбе, за ньОго.
У першій особі однини теперішнього й майбутнього часу в дієсловах наголошують переважно закінчення	роблЮ — зроблЮ, люблЮ — полюблЮ, кажУ — скажУ, пишУ — напишУ, несУ — віднесУ, бережУ—збережУ, ведУ — приведУ
	Винятків та́ко́ж досить багато: рАджу — порАджу, співАю — заспівАю, читАю — прочитАю, мОжу — змОжу.
У другій і третій особах однини теперішнього й майбутнього часу наголос у дієсловах падає переважно на основу	рОбиш — зрОбиш; лЮбиш — полЮбиш; кАжеш — скАжеш, кАже — скАже; пИшеш — напИшеш, пИше — напИше; рАдиш — порАдиш; співАєш — заспівАєш, співАє — заспівАє.
	Але:бережЕш — збережЕш, бережЕ — збережЕ; ведЕш — приведЕш, ведЕ — приведЕ
Двоскладові дієслова в інфінітиві (і всі похідні від них) мають наголос на останньому складі:	нестИ — принестИ, віднестИ, занестИ, пронестИ, внестИ, піднестИ, вестИ — відвестИ, довестИ, везтИ
Дієслова минулого часу однини жіночого роду мають наголос переважно на закінченні:	взялА, знайшлА, велА—завелА—підвелА, далА — віддалА — продалА, Але:співАла — заспівАла, малювАла — намалювАла, робИла — зробИла.
У другій особі множини наказового способу наголос переважно падає на закінчення (закінчуються переважно на  -іть):	говорІть, ідІть, робІть, зробІть, кажІть, скажІть, пишІть, напишІть, творІть, створІть,
	Але:малю́йте, буду́йте, читАйте, вставАйте, спіймАйте (закінчуються переважно на -те).
У дієсловах доконаного виду з префіксом ви- наголос падає переважно на префікс	вИйти, вИпити, вИписати, вИкликати, вИскочити, вИховати, вИнайти, вИзнати.
У дієсловах недоконаного виду з префіксом ви- наголос падає переважно на основу	вихОдити, випивАти, випИсувати, викликАти, вискАкувати, вихОвувати, винахОдити, визнавАти.
У дієслівних закінченнях  -емо, -имо, -ете,  -ите наголошуємо останній склад	несемО, несетЕ , ідемО, ідетЕ Але:пІдемо, пІдете, бУдемо, гуркОчемо, залИшите.
Запозичені слова зберігають наголос мови-джерела	мЕнеджер, мАркетинг; бюлетЕнь, жалюзІ, партЕр, лУпа; фОльга, фОрзац; лАте, піцЕрія, травестІя; де-Юре, експЕрт, індУстрія, квартАл; симетрІя, асиметрІя, діалОг, єретИк, псевдонІм, фенОмен; піалА.