СТВОРЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ТЕАТРУ В ГАЛИЧИНІ

У Галичині до 1848 р. українського театру не було, тут діяв театр німецький і польський. Але поширювались аматорські гуртки в Коломиї, Львові, Перемишлі. Наприклад, діяльність аматорського театру в Коломиї обмежувалася всього трьома роками — 1848-1850,  що не применшує значення його в історії театральної культури.

Український аматорський театр відродився в Галичині аж у 1864 р., перетворившись через рік на професійну мандрівну трупу під назвою «Руський народний театр», або «Руська бесіда». З того самого 1864 р. він обслуговував міста і містечка не тільки Галичини, а й Буковини. Його історія нараховує шістдесят років. На Буковині при чернівецькій «Руській бесіді»1869 року утворилися аматорські гуртки. Театральна діяльність активізувалась із заснуванням 1884 року «Руського літературно-драматичного товариства» під керівництвом С. Воробкевича, відомого українського письменника, композитора, педагога. Він написав 18 музично-драматичних творів, побутових драм, комедій, що становили основу театрального репертуару.

Особливість першого західноукрїнського театру полягала в тому, що його репертуарна політика була орієнтована на українських авторів з Наддніпрянщини — I. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т.Шевченка. Існувала практика запрошення до Львова відомих корифеїв театрального мистецтва — М. Кропивницького, М. Садовського. Творчу допомогу театрові надавав І. Франко. Свої роздуми про завдання театру він виклав у низці статей — «Руський театр у Галичині», «Наш театр» та інші.

Український професійний театр у Львові пережив у своєму розвиткові періоди піднесення і занепаду, громадського визнання і забуття. Очолив першу українську театральну трупу у Львові (1864) О. Бачинський, який був  актором та режисером одночасно. У театрі переважно ставилися п’єси «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник» I. Котляревського, «Маруся» за повістю Г. Квітки-Основ’яненка, «Назар Стодоля» Т. Шевченка. 

У середині 70-х років ХІХ ст. діяльність театру пожвавлюється. В 1875 році на посаду режисера запрошений М. Кропивницький, який сприяв підвищенню акторської майстерності та режисерської культури. У театрі були поставлені п’єси відомих комедіографів, драматургів: М. Гоголя, О. Островського, європейських авторів Жана Батиста Мольєра, Ф. Шіллера та інших. Значно збагатився український репертуар Львівського театру завдяки п’єсам І. Карпенка-Карого «Безталанна», «Мартин Боруля»; Панаса Мирного «Лимерівна»; І. Франка «Украдене щастя». 

У 90-ті роки ХІХ ст. художній рівень українського театру знову підупав, з трупи пішли кращі актори. Протягом 1905-1906 рр. директором і режисером театру у Львові працював М. Садовський, завдяки чому підвищується майстерність та художній рівень театральних постановок.